Легенди та факти

Симон Петлюра

Симон Петлюра – це історична постать, яка привертає своєю неординарністю та винятковістю. На сьогоднішній такий образ є актуальним, щоб знати про героїв України, котрі намагалися добитися незалежності своєї батьківщини. Життя Петлюри умовно можна розбити на два основні періоди. Перший з них – це період до початків 1917 року, що означив coбою бурхливий потік революційної доби на Сході Європи взагалі, на … Продовжити читати…

СИМОН ПЕТЛЮРА І ЙОГО ДОБА В ТУРИСТСЬКОЕКСКУРСІЙНІЙ ПРАКТИЦІ ПОЛТАВСЬКИХ ЕКСКУРСОВОДІВ

ТІЛЬКИ в 1991 році справа, за яку боровся і поклав своє життя Симон Петлюра, стала реальністю і Україна нарешті здобула незалежність. Важкою і тернистою була дорога правди про цього видатного полтавця до тисяч туристів, які щороку відвідують визначні та пам’ятні міста Полтави. Перед екскурсоводами міста стояло складне, але дуже важливе завдання: прилучити людей різного віку, професій і уподобань до такого … Продовжити читати…

Симон Петлюра

Си́мон Васи́льович Петлю́ра (22 травня 1879, Полтава — 25 травня 1926, Париж) — державний і політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).

Вбивство С. Петлюри

Зазнавши ряд відчутних поразок у боях з кількісно переважаючими частинами Червоної армії, направленими Леніним в Україну для приду- шення національно-визвольних змагань, залишки армії Української На- родної Республіки були змушені перейти на територію Польщі, де пот- рапили до різних таборів для інтернованих. Лише через певний час їх звільнили з таборів і дозволили жити у Польщі або в сусідніх країнах за їх … Продовжити читати…

Симон Петлюра та євреї

На превеликий жаль, серед неукраїнців ім’я Петлюри стало майже символом ворога єврейського народу. Але чим іще він міг запобігти погромам, які спалахнули на охопленій анархією території, коли сам він не мав повного контролю над своїм військом? Слід визнати великою історичною несправедливістю сам факт звинувачення Петлюри у злочинах різних отаманів… Йозеф Ліхтен * * * “Ласий до сенсацій Париж пережив нещодавно … Продовжити читати…

Симон Петлюра проти жидівських погромів

ІСТОРИЧНІ ДОКУМЕНТИ Наказ Головної Команди Військ УНР, 26 серпня 1919, ч. 131 Українське хоробре військо, скуте національною свідомістю свого великого визвольного завдання, освячене кращими заповітами своїх прадідів, непереможно й швидкою ходою посунуло вперед, до кращої долі, здобуваючи її своєю і вражою кров’ю. Самою історією судилося нашому славетному козацтву принести на своїх багнетах волю й щастя своїй рідній землі й усім … Продовжити читати…

УБИВСТВО СИМОНА ПЕТЛЮРИ: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

“…”Петлюру”, коли ходить не про особу, не так легко знищити, як думають росіяни, і спинити природній розвиток національної свідомості провокаційними заходами федерації ледве чи пощастить росіянам” Симон Петлюра Перебування С. Петлюри в Парижі – на перехресті політичних доріг світу – збільшило його можливості як ідейного лідера української визвольної боротьби. Біля Державного Центру УНР почали гуртуватися найактивніші, найсвідоміші сили української еміграції. С. Петлюра залишався … Продовжити читати…

СИМОН ПЕТЛЮРА І УКРАЇНІЗАЦІЯ АРМІЇ

Петлюра намагався об’єднати навколо УГВК військових фахівців з колишніх старшин російської армії і поділити між ними функції таким чином, щоб комітет виконував роль вищої інстанції української армії, мав усі найважливіші ланки генерального штабу. До нього увійшли представники різних політичних течій, що означало формування збройної сили України на загальнонаціональній платформі. Українізовані частини нерідко визнавали УГВК за найвищу для себе владу. Тим … Продовжити читати…

Східна Україна і історія нового українського театру

Як слушно зауважує Д. Антонович, історична заслуга Кропивницького у тому, що «вій у той спосіб, як Лисенко музику, відділив український театр від московського і дав йому самостійне життя. Тому по справедливості Кронивницький уважається батьком українського театру, як Лисенко української музики, як Котляревський української літератури» [2, с. 503]. Театр корифеїв (у сучасному розумінні перший національний класичний театр) дав неабиякий імпульс не … Продовжити читати…

Післямова

Українському театрові близько 400 років. До початку XX століття, коли в національному театральному мистецтві утверджуються принципи нової європейської драми, він пройшов досить складний і тернистий шлях — від шкільного, тобто учнівського, до славнозвісного театру корифеїв, який кинув виклик кращим європейським сценам. Вельми помітні успіхи і національної драматургії, котра розвивається від шкільної й вертепної драми у XVII ст. до соціально-побутової, соціально-психологічної, … Продовжити читати…

Драматург, звичайно, як ніхто інший, бачив недоліки твору

Водночас такі доповнення відіграли і певну негативну роль. Автор непомітно перейшов ту межу, за якою нові сцени перестали «працювати» на його основне завдання — показати панорамну картину з життя українського народу за часів козаччини. Стала відчуватись деяка розтягненість тексту. При постановці на сцені невиправдані довготи гальмували загальну дію, що, ясна річ, сприяло появі підвищеної втомленості глядачів, а отже, і зменшенню … Продовжити читати…

Літня жінка

Природно, що, взявши за основу своєї п’єси відому повість Гоголя, Кропивницький цікавився першоджерелами твору свого великого попередника. Так, у листопаді 1906 року в листі до М. Сумцова, автора статті «Параллели к повести Н. В. Гоголя «Вий», драматург зауважує: «Зрісши в слободі, я, звичайно, в дитячих літах чув не раз казку про відьму, схожу з переліченими Вами, але назвиська «Вій» ніколи … Продовжити читати…

Доладна мова твоя й люба

Зі слів того ж Халяви дізнаємося, що взагалі в репертуарі бурсаків є й п’єси релігійного змісту. Проте в даний момент виконати подібний твір вони не можуть із-за відсутності філософа Хоми Брута — виконавця жіночих ролей («Іродіади, Пентефрії, і прочиїх коварних жен»). Варто звернути увагу на мову виконавців інтермедії, що прагнуть продемонструвати свою освіченість. Намагаючись точніше змалювати постаті учнів духовної школи … Продовжити читати…

Гоголівські традиції у творчості драматургів театру корифеїв

Перші переклади гоголівських прозових творів на мову сцени стали з’являтись майже відразу після оприлюднення першоджерел. Маються на увазі «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1833) і «Мертві душі» (1842). Слідом за ними були здійснені переробки «Тараса Бульби» (1847) і «Сорочинської ярмарки» (1848). У другій половині XIX ст. подібна практика набрала ще більшого розмаху. У поле зору українських драматургів гоголівська проза вперше … Продовжити читати…

Таки буду виглядати — Серцю жалю завдавати…

Постійні цензурні заборони змушували Кропивницького упродовж багатьох років доопрацьовувати твір. Тому виникло кілька його варіантів. Дозвіл на постановку під назвою «Глум і помста» п’єса одержала лише 1896 року. Притому текст цього варіанту був далекий від первісного. Дія в зазначеній редакції відбувається вже не в «стародавні часи», а на початку XIX ст. Відсутня тут і сцена громадського суду. Батька Насті Гаврила … Продовжити читати…

Микита є позитивним персонажем, борцем за народну волю

Образ Шевченкової титарівни має тісний зв’язок з фольклором, її доля співзвучна з долею згаданої вже Ганнусі з народної пісні, яку наводить Франко у своїй праці «Жіноча неволя в руських піснях народних». Втім, на відміну від Ганнусі, героїня Шевченка не повинна в смерті свого немовляти. Щоправда, довести це не може. Однак Господь бачить усе. Від нього не приховаєш того, що вдалося … Продовжити читати…

Далі шевченківський Степан говорить, на перший погляд, парадоксальні речі

Я щасливий, Що очей не маю, Що нічого того в світі Не бачу й не знаю… [205, с. 287]. Така кінцівка поеми не лише серйозно підсилює її патріотичне звучання, а ще значною мірою зміщує й акценти в розумінні того, хто насправді більший ворог — турки, що осліпили Степана, чи цариця, яка позбавила козаків змоги боронити Україну від іноземних поневолювачів. Таким … Продовжити читати…

Кропивницький і Шевченко

Тарас Шевченко в житті і творчості марка Кропивницького мав винятково велике значення. За словами драматургового сина Володимира, «Кобзар» для його батька був «своєрідним Євангелієм». Своїм життям, що було присвячене боротьбі за національне відродження України, Кропивницький багато в чому нібито повторював багатостраждальну долю Шевченка. Навіть дитинство його схоже на Тарасові сирітські роки, Кропивницький зростав без матері і нерідко разом із сестрою … Продовжити читати…