Гадаю, що ніхто не стане заперечувати, що 22 січня є великим днем української історії. На жаль, вже котрий рік поспіль в українських парламентаріїв руки не доходять до того, щоб цей день зробити святковим. Для відродження національної свідомості цей день має не менше значення ніж, скажімо, день прийняття Конституції України, вже не згадую про 1-ше травня, яке не має ніякого відношення до українства. І коли нині є в Україні політичні „шулери”, які партнерство України з країнами Європейського союзу чи США називають „українським буржуазним націоналізмом”, то це свідчить як ще в Україні треба зробити, щоб обиватель міг пізнати історичну правду. Її президентськими указами, урядовими декретами чи урочистими вечорами важко відродити. Тим паче, що більшість засобів масової інформації є неукраїнськими. Тому важлива роль тут відводиться музеям.
22 січня 2009 року у Києві відкривається ще один музей національного спрямування — Музей Української революції 1917–1919 років. Гостино двері для нього відкрив київський будинок вчителя, відомий також як Центральна Рада. Там же напередодні — 20 січня 2009 р. Відбулася прес-конференція, присвячена цій події.
Про новий музей журналістам розповіли виконувач обов’язків директора Українського інституту національної пам’яті, академік НАН України Ігор Юхновський, заступник директора Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк, президент Академії педагогічних наук України Василь Кремень, директор нового музею Олександр Кучерук. Кардинал Української греко-католицької церкви Любомир Гузар. Протоієрей цієї церкви Олекса Петрів та представник православної церкви отець Єпифаній освятили музей.
Під час прес-конференції голова Державного галузевого архіву СБУ Володимир В’ятрович передав для музею Української революції донедавна таємні документи з колишнього архіву КГБ, що стосуються діячів УНР, зокрема Голови Директорії Симона Петлюри, прем’єр-міністра Всеволода Голубовича та генерала Юрія Тютюнника. А від імені одного з найвідоміших колекціонерів української фалеристики у світі Юрія Підлуцького (зі США) київський меценат Олександра Мельник передала підбірку нагород та нагрудних знаків доби УНР.
Розуміючи значення такого закладу як музей, у якому було б віддзеркалене змагання українців за державність періоду 1917 і наступних років, українські діячі не один ставили про питання. Поки ця ідея матеріалізувалися, час від часу різними установами та організаціями влаштовувалися тимчасові виставки чи експозиції, що були присвячені Українській Народній Республіці, Центральній Раді, Директорії, Українській Державі гетьмана Скоропадського, а також державним, політичним і військовим діячам тощо.
За створення експозиції музею Української революції ще у 2008 року взявся Український інститут національної пам’яті. В основу концепції експозиції Музею покладений принцип збереження історичної пам’яті українського народу, державотворчих традицій доби Української революції 1917–1921 років. Первісна колекція сформована зусиллями діячів Державного Центру УНР в екзилі на чолі з останнім Президентом УНР М. Плавюком, а також Бібліотекою ім. О. Ольжича, окремими громадянами України, українцями діаспори.
Центром експозиції є Державний герб УНР та Четвертий Універсал Центральної Ради, яким проголошено повну державну самостійність УНР 22 січня 1918 року.
Вітрини містять тематично згруповані експонати, що відображають усі етапи розвитку українського національно-визвольного руху початку ХХ ст., створення і діяльність Української Центральної Ради, урядів, Армії УНР, тут містяться унікальні матеріали про генерала Миколу Капустянського, про полковників Євгена Коновальця та Романа Сушка. Окремими стендами представлена Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського. Окремо також виділена експозиція про Героїв Крут. Наступні блоки присвячені Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою, потім йдуть матеріали про Західноукраїнську Народну Республіку, Українську Галицьку армію. Особлива увага акцентується на Акті Злуки, що об’єднав в єдину соборну державу Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку. Універсал злуки ухвалений 22 січня 1919 року українським парламентом — Конгресом трудового народу України.
Експозиція містить кілька карт України, виданих у 1917–1920 роках, як в Україні так і у інших країнах Європи, окремо подана великоформатна карта України 1918 р.
Різносторонньо висвітлена діяльність міністерства закордонних справ, українських посольств, участь українських дипломатів у Берестейських мирних переговорах, Паризькій мирній конференції.
У спеціальних вітринах розташовані реконструйовані військові однострої підрозділів Армії УНР та Армії Української Держави, які виконані за проектом Ярослава Тинченка у співпраці з директором видавництва „Темпора” Юлії Олійник.
Значна частина експонатів є оригіналами, окремі матеріали подаються у вигляді копій чи фотокопій. До кожного експонату подаються підписи, а при потребі — розширені анотації.
Проект експозиції розроблено художниками С. Луцаком та В. Камінським.
Паралельно з Музеєм Української революції 1917–1919 років 20 січня 2009 року в Київському Будинку вчителя відкрилась виставка „Освітній ренесанс доби Української революції 1917–1919 років”, присвячена цій добі. Народна освіта в період Української революції 1917–1919 років існувала й розвивалася не як ізольована другорядна сфера суспільного життя, а як складова частина демократичного розвитку, лейтмотивом якого стало національне відродження українського народу. Про це під час відкриття виставки заявив президент Академії педагогічних наук України, Василь Кремень. За його словами, період 1917–1919 років є надзвичайно плідним у контексті встановлення національної освіти в Україні. „Попри те, що протягом цього періоду існувало три уряди — Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком, Української держави гетьмана Павла Скоропадського і Директорії на чолі з Симоном Петлюрою, — проте освітня політика проводилась в одному руслі — демократизації й українізації освіти”, — наголосив науковець.
Сутність перетворень у галузі народної освіти в добу Української революції, зазначив Василь Кремень, полягає насамперед у розробці якісно нової концепції: „всі діти, без будь-яких майнових, релігійних, статевих та інших ознак мають право і повинні вчитися”. Виставка„Освітній ренесанс доби Української революції 1917–1919 років” працюватиме всього лише по 27 січня. Василь Кремень прагне, щоб за цей час якомога більше осіб збагнули і зробили з цього висновки, що тоді у явно непростий для України час відкривалися нові школи, університети, видавалися великими тиражами підручники.
Мирослав Левицький
http://maidan.org.ua/static/news/2009/1232485862.html
Ремонт приборной панели Vito Mercedes