Симон Петлюра і його доба в туристсько-екскурсійній практиці полтавських екскурсоводів

ТІЛЬКИ в 1991 році справа, за яку боровся і поклав своє життя Симон Петлюра, стала реальністю і Україна нарешті здобула незалежність. Важкою і тернистою була дорога правди про цього видатного полтавця до тисяч туристів, які щороку відвідують визначні та пам'ятні міста Полтави. Перед екскурсоводами міста стояло складне, але дуже важливе завдання: прилучити людей різного віку, професій і уподобань до такого святого поняття, як Батьківщина, зачепити у кожній душі «струни гордості» за свій народ, за його героїчне минуле, очистити від нашарувань тоталітаризму імена справжніх патріотів свого краю, своєї Вітчизни.
Помиляються ті, що зводять екскурсію тільки до форми організації відпочинку: насправді функції екскурсії набагато ширші і глибші. Екскурсія не тільки розширює світогляд людини, а й виконує дуже важливу справу патріотичного, ідейно-політичного і морально виховання наших сучасників. Як справедливо зазначала відома прогресивна діячка минулого Софія Русова, «національне виховання виробляє в людині не подвійну хистку мораль, а міцну цільну особу...» І в цьому сенсі постать визначного державника Симона Петлюри повинна стати національним скарбом.
З перших років незалежної України перед екскурсоводами Полтави постало важливе, благородне завдання: спростувати стереотипи радянської пропаганди щодо імені і діянь нашого земляка і його доби. В екскурсійних розробках різних краєзнавчих тем по Полтаві були повністю відсутні найменші згадки про справжні, а не перекручені події Української революції 1917-1921 років та матеріали про вшанування пам'яті її учасників. Зараз це звучить дивно, але такий доленосно-важливий період в житті України на довгі роки «випав» з розповіді екскурсоводів про тисячолітню історію Полтави. З пам'яті полтавці (як і всієї України) викреслили ім'я славного полтавця Симона Петлюри та героїку визвольних змагань українського народу за незалежність. Натомість в екскурсіях звучав часто пропагандистський матеріал про Косіора, Постишева і їм подібних, роздмухувалась роль комуністів братів

Петра і Анатолія Литвинових та їхніх друзів-червоноармійців, які загинули «у бою з петлюрівцями» в 1919 році. Насправді ж один брат працював в ЦК, інший — повітовий воєнкомом. За завданням парторганізації були направлені в Миргород, де, не витримавши здирства більшовиків, люди стихійно повстали проти грабіжників. Під час придушення повстання Литвинови й загинули. А Петлюра в той час був у Києві.
Опрацювання численних архівних документів, систематизація спогадів старожилів-учасників тих подій, публікації нових матеріалів перекреслювали залишену для історії однобоку інформацію, написану більшовиками, зокрема про селянський повстанський рух на Полтавщині, який трактувався як «бандитський», дали змогу полтавським екскурсоводам відійти від усталених стереотипів і правдиво почати оповідь про складні періоди нашої історії, згадати імена багатьох учасників, що загинули в нерівній боротьбі з ворогами молодої Української держави, котрі з небувалою жорстокістю нищили все, що носило дух українства.
Неправдою було б сказати, що одразу для всіх екскурсоводів Полтави домінуючими складовими розповіді про Полтаву і полтавців стали державницька позиція і вірність національним принципам, але процес пішов.
Відкриття на будинку колишнього Інституту народної освіти меморіальних дощок, присвячених відомим вченим і педагогам, справжнім енциклопедистам доби Українського відродження В.М.Верховинцю, В.О.Щєпотьєву та Г.Г.Ващенку, стало для полтавських екскурсоводів стартовим майданчиком, щоб повернути «в свої широкі маси» імена цих патріотів через роки забуття, блудливого оббріхування і зневаги до пантеону славних імен Полтави. І нинішня будівля Педагогічного університету стала новим екскурсійним об'єктом в оглядовій екскурсії по місту для висвітлення важливої теми про винищення цвіту української наукової та творчої інтелігенції, які з тавром «український націоналіст» були викреслені з духовного життя України за їхню подвижницьку працю для збереження національної самосвідомості українців. Так потроху полтавські екскурсоводи «підходили» все ближче і ближче до імені С.В.Петлюри. В розповідях окремих з них, незважаючи на відсутність цього матеріалу в офіційних текстах міської екскурсії (затверджених свого часу відділом пропаганди і агітації міськкому Компартії України), з'являються окремі згадки і стислі біографічні довідки про С.Петлюру. Використовуються, зокрема, матеріали Петлюрівських читань, що дали великий масив інформації про Петлюру і його добу. У «Полтавському віснику», число 19 за 1999 рік з'являється перша публікація полтавського
екскурсовода Аліма Рясного з промовистою назвою «А перемога таки буде за ним», в якій наш колега ще раз привернув увагу громадськості до імені великого сина України, висвітлив окремі віхи біографії С.Петлюри. Публікація саме цієї статті нашого колеги (жодною мірою не принижуючи ролі інших публікацій шановних авторів) стала для багатьох екскурсоводів Полтави своєрідним «моментом істини», і в їхніх розповідях частіше зазвучала тема «Петлюра і Полтава» на рівні авторських імпровізацій, бо в той час вона ще не стала, так би мовити, «офіційним рядком» в біографії Полтави (маю на увазі так званий «контрольний» текст екскурсії по місту, що був задіяний в екскурсійній практиці Полтавського бюро подорожей та екскурсій). Знадобилося ще кілька літ, щоб на світ з'явився новий текст, підготовлений згідно з методикою ведення екскурсії, в якому було висвітлено всі раніше «закриті» теми (козацтво, Голодомор, боротьба за незалежність та інші). Цей текст містив в собі повний і чіткий виклад того, «що?» і «як?» повинен на конкретній екскурсії розповісти кожен екскурсовод. До появи цього тексту безпосередній стосунок мав і автор цих рядків.
У 2003 році Державна туристична адміністрація і Український інститут туризму Федерації профспілок України оголосили Всеукраїнський конкурс на кращу оглядову екскурсію по місту, враховуючи реалії сьогоднішнього дня. Участь в конкурсі взяв і я. Так сталося, що написана мною екскурсія «Рідне місто моє» зайняла III місце серед кращих екскурсій України. Саме в цій екскурсії вперше з'явилася тема «видатний полтавець С.В.Петлюра». Цю тему автор розкрив біля екскурсійного об'єкту «Полтавська духовна семінарія», де свого часу вчився Симон Петлюра.
Разом з іншими борцями за незалежність України пройшов увесь хресний шлях боротьби за свободу і славетний полтавець. Українська історія надзвичайно багата яскравими постатями, що відіграли непересічну роль в становленні держави Україна. Зараз в розповідях полтавських екскурсоводів в той чи інший спосіб звучить слово про видатного політика і державця, нашого земляка С.В.Петлюру. Особливо повно і пристрасно цю тему розкривають на своїх екскурсіях Роман Волошин, Тамара Рядова, Тамара Кулінич та інші. У благородній справі виховання у громадян патріотизму і поваги до історичного минулого українського народу, формування його національної свідомості серед цілої низки заходів, присвячених виконанню Указу Президента України «Про заходи з відзначення 90-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам'яті її учасників» знайде своє місце і екскурсійна робота з населенням, що сприятиме утвердженню в суспільній свідомості об'єктивної оцінки чільних діячів УНР, їхньої ролі в історії.

Валерій ВОЛОСКОВ (Полтава)