Симон Петлюра-ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ДАТ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ

Симон Петлюра

Меню

Хатня

Підтримка

Лічильник

Друзі
Товариство Просвіта \| Полтава

ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ДАТ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ

16.10.2007

Народився 23 (10 ст. ст.) травня 1879 р. у м.Полтаві (на вулиці Загородній, будинок 20).
1888 — 1895 — навчається у початковій церковнопарафіяльній школі.
1895 — 1901 — навчається у Полтавській духовній семінарії.
Улітку 1901 — бере участь у Всеукраїнському студентському з’їзді.
1902 — розпочав журналістську діяльність. У львівському Літературному Науковому Віснику, що редагувався М. Грушевським, вийшла його перша публіцистична праця, присвячена стану народної освіти на Полтавщині.
Восени 1902 — виїхав на Кубань, дає приватні уроки у Катеринодарі, працює в археографічній експедиції члена-кореспондента Російської АН Ф. Щербини, організував у Катеринодарі осередок РУП — Чорноморську вільну громаду.
Грудень 1903 — перший арешт за революційну діяльність.
Березень 1904 — повернувся в Україну, перебуває у Києві.
Восени 1904 — емігрував до Львова, де працює співредактором рупівських часописів «Селянин» і «Праця», встановлює контакти з І. Франком, М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Ганкевичем.
Жовтень 1905 — повернувся до Києва.
Грудень 1905 — бере участь у ІІ з’їзді РУП, обраний членом ЦК УСДРП.
27 січня 1906* — за направленням ЦК УСДРП виїхав до Петербурга, де редагує місячник «Вільна Україна».
Улітку 1906 — повертається до Києва, працює секретарем газети «Рада», згодом у часопису «Україна».
Травень 1907 — працює у редколегії газети «Слово», від вересня — редактор.
Восени 1908 — переїхав до Петербурга, де працює бухгалтером у транспортному товаристві, співпрацює з журналами «Мир» та «Образование».
1911 — переїхав до Москви, одружився з Ольгою Більською, працює бухгалтером у страховій компанії.
25 жовтня 1911 — народилася донька Леся (у Києві).
1912 — 1914 — редактор журналу «Украинская жизнь».
Початок 1916 — добровільно вступив на службу до Всеросійського Союзу Земств, перебуває на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З’їзду, Голови Контрольної Колегії Земського Союзу на Західному фронті.
1917 р.
Квітень — виступає ініціатором і організатором проведення у Мінську Українського з’їзду Західного фронту, обраний головою української фронтової ради.
4—5 квітня — бере участь у роботі конференції УСДРП, обраний членом Центрального комітету УСДРП та редколегії центрального органу УСДРП — «Робітнича газета».
6—8 квітня — бере участь у роботі Національного конгресу.
5—8 травня — бере участь у 1-му Всеукраїнському військовому з’їзді, обраний головою УГВК.
9 травня — вперше бере участь у роботі Центральної Ради.
5—10 червня — бере участь у 2-му Всеукраїнському військовому з’їзді. Вдруге обраний головою УГВК.
15 червня — обраний до складу Генерального Секретаріату.
21 червня — у складі делегації Центральної Ради проводить переговори з полуботківцями.
22 червня — доповідав на засіданні Центральної Ради про інцидент з полком ім. Гетьмана Полуботка.
28—30 червня — у складі комісії Центральної Ради веде переговори з делегацією Тимчасового уряду (Керенський, Церетелі, Терещенко, Некрасов).
4 липня — виступає на нараді представників усіх частин Київського гарнізону з приводу виступу полуботківців.
8 липня — Генеральний Секретаріат доручив С. Петлюрі ведення справ з полуботківцями.
10 липня — на засіданні Комітету Центральної Ради вносить резолюцію з пропозицією припинити відправку полку імені Богдана Хмельницького на фронт, вивести з Києва кирасирів і донських козаків, негайно українізувати весь гарнізон Києва.
16 липня — провів переговори у Ставці Верховного Головнокомандувача щодо українізації в армії.
17 липня — на засіданні Генерального Секретаріату звітував про переговори з Брусиловим.
30 липня — подав на розгляд воєнного міністра вимоги: реорганізувати армію в Україні на основах національно-територіального принципу.
6 серпня — виступав на засіданні Центральної Ради з питань українізації війська.
28 серпня — на засіданні Малої Ради запропонував надіслати телеграму військам не підкорятися наказам генерала Корнілова.
31 серпня — написав таємного листа до Генерального Секретаріату, в якому запропонував створити «Краєвий комітет оборони нового ладу при Генеральному Секретаріаті Центральної Ради».
4 вересня — доповідав у справі створення Комітету на засіданні Генерального Секретаріату.
8 вересня — робить доповідь на засіданні Генерального Секретаріату про проблеми формування Вільного козацтва.
13 вересня — очолює делегацію УГВК на переговорах у Ставці Верховного Головнокомандувача М. Духоніна з проблем українізації війська.
22 вересня — виступив на засіданні Генерального Секретаріату із законопроектом про Вільне козацтво.
4—10 жовтня — бере участь у роботі військового з’їзду Південно-Західного фронту у Бердичеві, виступає з закликом створення боєздатної національної армії.
13 жовтня — звернувся з листом до Тимчасового уряду з вимогою надати йому необмежену владу у зв’язку із ускладненнями і труднощами на фронті.
20 жовтня — виступає перед делегатами 3-го Всеукраїнського військового з’їзду.
25 жовтня — на екстреному засіданні Малої Ради подав відомості з телеграфу про більшовицький переворот у Петрограді; виступив із закликом до делегатів 3-го військового з’їзду організуватися в полк для захисту Центральної Ради.
31 жовтня — постановою Центральної Ради офіційно призначається Генеральним секретарем з військових справ; віддав наказ українським військам зайняти всі найважливіші урядові об’єкти Києва.
2 листопада — розіслав у війська телеграму про те, що його поставлено на чолі військової влади України.
6 листопада — направив делегацію Генерального Секретаріату у складі О. Лотоцького і Д. Дорошенка до Ставки Верховного Головнокомандування, яка уклала угоду про створення Українського фронту.
7 листопада — віддав наказ про створення Українського фронту.
10 листопада — започатковано Український Генеральний Штаб.
У ніч з 29 на 30 листопада — під керівництвом С. Петлюри унеможливлено більшовицьке повстання у Києві акцією повного роззброєння десятитисячного збільшовиченого вояцтва і арешту більшовицьких ватажків.
3 грудня — за дорученням Петлюри генерал П. Скоропадський провів операцію для знешкодження ВРК Південно-Західного фронту у Бердичеві.
5 грудня — виступив з повідомленням про ультиматум РНК на 1-му Всеукраїнському з’їзді Рад.
10 грудня — віддав наказ про надання відпустки за місцем проживання воякам усіх запасних і тилових частин, що були призвані не з України.
12 грудня — на засіданні Генерального Секретаріату відстоює принципову позицію щодо пропуску козаків на Дон.
15 грудня — на засіданні Генерального Секретаріату наполягав остаточно визначитися, «чи воюємо ми, чи ні», доводив, що необхідно взяти Харків, як «оплот більшовизму в Україні».
17 грудня — на засіданні соціал-демократичної фракції Центральної Ради гострій критиці піддана діяльність Петлюри, причиною чого стало самочинне затвердження ним «Статуту Української Народної Армії».
18 грудня — подає у відставку з поста Генерального секретаря з військових справ.
1918 р.
4 січня — на засіданні Ради Народних Міністрів слухали письмову пропозицію Петлюри організувати Гайдамацький кіш чисельністю 3 тис. осіб.
12 січня — українське командування направило Гайдамацький кіш Слобідської України під Полтаву, де Кіш отримав перше бойове хрещення.
16 січня — згідно з наказом командування Петлюра із штабом і частиною Гайдамацького коша прибув у район Крут, на станцію Бобрик.
19 січня — прибув з Гайдамацьким кошем до Києва.
21 січня — керує штурмом «Арсеналу».
22 січня — безпосередньо керує боєм за центр міста і за вокзал.
23—26 січня — керує обороною центральної частини міста.
27 січня — удосвіта, залишивши Київ, з Гайдамацьким кошем відступив у район с.Ігнатівки (Ірпінь), де Кіш реорганізовано в Гайдамацький курінь.
31 січня — На чолі Гайдамацького куреня разом з куренем Січових Стрільців зайняли Коростень.
12 лютого — бій Гайдамацького куреня разом з Запорізькою бригадою за Бердичів.
13 лютого — Гайдамацький курінь зайняв ст. Ірпінь.
15 лютого — бій з більшовиками на р. Ірпінь, біля колонії Северинівка під Бучею.
1 березня — на чолі Гайдамацького куреня вступив до Києва.
3 березня — наказом по військовому міністерству звільнений з посади командира Гайдамацького куреня.
Квітень — на губернському земському з’їзді Київщини обрано головою Київської Народної Земської Управи, а на з’їзді представників земств України обирають головою Всеукраїнської Спілки Земств.
28 травня — направив лист до німецького посла у Києві барона Мумма з вимогою зупинити вакханалію арештів німецькими офіцерами і солдатами ні в чому невинних громадян.
16 червня — від імені Всеукраїнського Земського з’їзду направив Скоропадському меморандум із засудженням діяльності його уряду.
27 липня — після виступу на зборах Сільськогосподарського товариства з вимогою ліквідації поміщицького землеволодіння і повернення землі селянам заарештований гетьманською владою.
12 листопада — звільнений із в’язниці.
13 листопада — виїхав у Білу Церкву до Січових Стрільців, де згодом узяв участь у протигетьманському повстанні.
14 листопада — на таємній нараді уповноважених представників від партій і організацій-членів УНС, а також представників війська було сформовано Директорію — орган політичного керівництва на період повстання проти Гетьманату, членом якої обрано Петлюру (заочно).
15 листопада — за своїм підписом як Головного Отамана Військ УНР та підписом начальника штабу республіканських військ О. Осецького видав лист-Універсал до українського народу, в якому закликав до боротьби за волю України.
17 листопада — в складі Директорії переїхав із Білої Церкви до Фастова.
18 листопада — на станції Калинівка приймає звіт А. Мельника про результати Мотовилівського бою.
11 грудня — на переговорах у Козятині з делегацією вищого німецького командування підписав домовленість про негайну евакуацію німецького війська з території Української Народної Республіки.
19 грудня — у складі Директорії прибув до Києва.
1919 р.
16 січня — бере участь у Державній нараді Директорії, уряду, представників політичних партій та війська, яка відбулася у Києві.
23—28 січня — бере участь у роботі і виголошує промову на Трудовому Конгресі України.
11 лютого — звернувся до ЦК УСДРП з листом про тимчасовий вихід із УСДРП.
27 лютого — у Ходорові зустрівся з представниками місії генерала Бертелемі, що прибули на переговори про лінію розмежування УГА і польської армії.
6 квітня — у Рівному скликав Державну нараду з наміром досягти компромісного рішення між урядом і опозицією.
9 травня — обраний Головою Директорії.
11 червня — прибув до Кам’янця-Подільського як тимчасової столиці УНР.
17 липня — у Кам’янці-Подільському зустрічався з делегацією єврейського населення з приводу погромів.
20 липня — бере участь у спільному засіданні проводів УНР і ЗОУНР у міському театрі Кам’янця-Подільського.
27 серпня — підписав відозву Головного Отамана «Проти погромів».
30 серпня — перебуває з військом на підступах до Києва, на бойовій лінії Пост-Волинський — Червоний Трактир.
31 серпня — присутній на параді залоги Кам’янця-Подільського з нагоди вступу українського війська до Києва.
24 вересня — бере участь у нараді Директорії, Диктатури і обох урядів у Кам’янці-Подільському, що ухвалила декларацію про боротьбу з денікінцями.
25 жовтня — бере участь у Державній нараді в Кам’янці-Подільському за участю Директорії, обох урядів, представників Буковинської Національної Ради та представників партій, спілок, земств, кооперативних організацій.
4 листопада — виступає на нараді у Жмеринці за участю Директорії, Диктатури, Уряду, Військового міністерства, командирів груп і корпусів, скликаній для з’ясування ситуації, накреслення шляхів подальших військових акцій і політичної роботи.
6 листопада — дав дозвіл послати спільну делегацію представників обох армій до Денікіна.
9 листопада — у Кам’янці-Подільському скликав спільне засідання Директорії і уряду для обговорення питання про зраду галичан.
15 листопада — відбулося останнє засідання Директорії, на якому, у зв’язку з від’їздом членів Директорії Швеця і Макаренка за кордон, верховне керування справами Республіки покладалося на Голову Директорії.
23 листопада — Петлюра приймає рішення про добровільність участі у подальшому поході.
26 листопада — виступає на військовій нараді у Старокостянтинові з закликом не втрачати духу, продовжувати боротьбу, реорганізувавши армію і задовольнивши її пекучі проблеми.
4 грудня — нарада у Чорториї за участю членів уряду, штабних чинів і командуючих дивізіями, яка прийняла рішення про необхідність від’їзду Петлюри за кордон.
5 грудня — віддає наказ про перехід армії у Зимовий похід.
6 грудня — виїхав до Варшави.
9 грудня — відбулася перша зустріч С. Петлюри з Ю. Пілсудським.
16 грудня — наказує відновити в місці перебування Ставки діяльність Центральних Установ УНР.
1920 р.
17 січня — направив ноту до Найвищої Ради Союзних і Сполучених держав у Парижі про допомогу Україні.
22 січня — звернувся з меморандумом до Пілсудського, в якому виклав численні факти ворожої поведінки польської військової влади, терору, грабіжництва і насильства польської адміністрації та польських вояків на українських землях.
15 березня — віддав наказ Військовому міністру В. Сальському особисто виїхати до Кам’янця-Подільського для формування частин.
26 березня — провів військову нараду, яка розглянула структуру Армії УНР і ухвалила створити Вищу Військову Раду.
10 квітня — здійснив огляд особового складу 6-ї Січової Стрілецької дивізії у Бердичеві.
17 квітня — затвердив штати Військового міністерства.
19 квітня — звернувся з відозвою до українського народу, в якій роз’яснювалася суть нового етапу боротьби у зв’язку з українсько-польським договором.
21 квітня — підписано українсько-польську політичну конвенцію про співпрацю між УНР та Польщею.
24 квітня — підписано військову конвенцію з Польщею про надання військової та економічної допомоги УНР у спільній війні з Радянською Росією.
25 квітня — згідно з військовою конвенцією розпочався спільний похід українських та польських військ на схід проти більшовиків.
5 травня — відбулася зустріч Петлюри з Пілсудським на вокзалі у Бердичеві.
6 травня — в районі м. Ямполя вітав армію Зимового походу, що перейшла на звільнену українську територію.
7 травня — союзницькі війська здобули Київ.
16—17 травня — зустріч Петлюри з Пілсудським у Вінниці.
24 травня — уряд і Петлюра урочисто в’їхали до Києва. На Софіївському майдані відбувся парад українських і польських військ за участю 6-ї Стрілецької дивізії, який приймали С. Петлюра та генерал Ридз-Смігли.
27 травня — доручив В. Прокоповичу сформувати новий склад уряду.
10 червня — уряд УНР залишив Київ.
8 липня — звернення С. Петлюри «До населення Поділля» про перебрання від поляків військової та цивільної влади на Поділлі.
13 липня — підписав відозву «До українського населення Галичини», в якій він закликав добровольців поповнювати Армію УНР.
14 липня — у листі до Ю. Пілсудського висловився проти намірів польської сторони вести мирні переговори з більшовиками.
Серпень — бойові дії Армії УНР по лінії Дністра.
8 вересня — направив телеграму-подяку командиру Окремої кінної дивізії полковнику І. Омеляновичу-Павленкові, всім командирам полків, усім старшинам та козакам, йому підлеглим, за успішні акції проти ворога.
15 вересня — звернувся з телеграмою військам з нагоди переходу в наступ.
27 вересня — підписав наказ про організацію повстання на Правобережній Україні.
9 жовтня — створив тимчасову комісію для ведення мирних переговорів у Ризі. Але на переговори представників УНР не допустили.
10 жовтня — українські війська звільнили Коростень і Жмеринку.
12 жовтня — між Польщею і Радянською Росією у Ризі було підписано прелімінарний мир, згідно з яким 18 жовтня на всьому фронті припинялися бойові дії.
18 жовтня — направив Пілсудському телеграму з запевненням, що Українська армія, виконуючи волю народу, буде боротися до кінця.
20 жовтня — надіслав урядові Польщі ноту, в якій заявляв, що укладення договору з Радянською Україною є порушенням договору від 21 квітня 1920 р.
24 жовтня — звільнено Вінницю. Українські війська вийшли на лінію Яруга — Шаргород — Бар — Деражня — Летичів — Літин.
8 листопада — державна нарада в Ялтушкові ухвалила рішення про підготовку наступу на 11 листопада.
10—21 листопада — безперервні бої Армії УНР з більшовицькими військами.
12 листопада — затвердив ухвалені Радою Народних Міністрів закони «Про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці», «Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки» та «Закон про вище військове управління УНР».
18 листопада — на засіданні Ради Народних Міністрів за участю С. Петлюри у волинському містечку Фрідріхівці прийнято рішення про перехід Армії і уряду УНР на територію Польщі.
19 листопада — віддав розпорядження про евакуацію всіх установ і державного майна на територію Польщі.
21 листопада — в районі Підволочиська спостерігає за останнім боєм і відступом Армії УНР за Збруч.
23 листопада — наказав Військовому міністрові жодної частини, підлеглої Військовому міністерству, не розпускати.
1921 р.
9 січня — підписав закон про Раду Республіки як тимчасовий орган народної влади, якому належить повнота влади на час перебування Правительства Української Народної Республіки поза межами Республіки.
21 січня — на засіданні Ради Народних Міністрів у Тарнові за участю уряду УНР, представників вищого командного складу армії і Генерального Штабу порушив питання про необхідність всебічної роботи Уряду у справі організації повстання в Україні проти московської окупаційної влади і створення для цього Партизансько-Повстанського Штабу.
3 лютого — виступає на відкритті першої сесії Ради Республіки.
10 лютого — затвердив Вищу Військову Раду.
12 березня — підписав звернення «До населення України» з закликом готуватися до повстання.
27 травня — затвердив у новій редакції «Закон про вище військове управління в УНР».
5 серпня — підписав накази про відставку уряду В. Прокоповича і про призначення П. Пилипчука Головою Ради Міністрів і міністром фінансів УНР.
13 жовтня — віддав наказ про реорганізацію армії до потреб розгортання на випадок повстання.
25 жовтня — лист-наказ Ю. Тютюннику з нагоди початку Другого Зимового походу.
Листопад — переїхав з Тарнова до Варшави.
2—4 грудня — провів нараду за участю Військового міністра, Начальника Генштабу, Генерального Інспектора, Начальника Військово-Ліквідаційної комісії і деяких командирів дивізій, на якій було обговорено завдання, що стоять перед Державним осередком, і практичні шляхи їх вирішення.
5 грудня — лист до прем’єр-міністра «Про чергові завдання боротьби проти окупаційної влади на Україні».
24 грудня — лист до уряду УНР щодо самозваної «віденської Директорії».
30 грудня — у листі до Начальника Генерального Штабу виклав засадничі положення стратегії подальшої боротьби.
1922 р.
14 січня — призначив А. Лівицького Головою Ради Народних Міністрів і міністром юстиції УНР.
10 травня — лист прем’єр-міністрові УНР у зв’язку з проведенням Генуезької конференції.
15 травня — наказом Головного Отамана командиром повстанських сил на Правобережній Україні призначено отамана Орла (Я. Гальчевського).
22 травня — лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про заходи для протистояння амністії інтернованих вояків, що оголошувалась радянськими органами.
24 травня — на посаду Військового міністра затверджено Генштабу генерал-поручника М. Юнаківа.
26 травня — лист прем’єр-міністрові УНР про організацію допомоги голодуючим в Україні.
9 червня — лист до Військового міністра УНР про план відродження оборонної промисловості України.
13 липня — затвердив скорочений штат Військового міністерства.
23 вересня — лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про культурно-просвітню та виховну роботу в армії.
1923 р.
7 січня — затвердив постанову Ради Народних Міністрів «Про заклик на дійсну військову службу для поповнення армії старшин і військових урядовців запасу армії та флоту й народного резерву і козаків запасу армії і флоту».
15 січня — у листі до Військового міністра наполягає зберегти військову організацію.
10 березня — лист до генерал-інспектора Армії УНР, Воєнміна, Начальника Генерального штабу щодо запобіжних заходів у зв’язку з виїздом вояків до Франції.
18 травня — лист до заступника Голови Ради Міністрів УНР про переїзд уряду УНР з Тарнова.
20 травня — лист міністру закордонних справ УНР з приводу Ноти Раковського англійському урядові.
31 грудня — разом з В. Прокоповичем, тодішнім прем’єр-міністром уряду УНР, виїхав із Польщі.
1924 р.
1 січня — у Відні зустрівся з П. Чижевським та Є. Чикаленком.
2 січня — 23 травня — перебуває в Будапешті.
23 травня — у Берні по дорозі на Цюріх гостював у Л. Курбаса.
24 травня — 7 серпня — прибув до Цюріха, мешкає у готелі «Сімплон» на Шюценгасе.
8 серпня — 15 жовтня — перебуває в Женеві. Мешкає у пансіоні на rue Candole.
9 вересня — лист до В. Кедровського щодо організації наукового з’їзду українських емігрантів-учених.
25 вересня — лист до генерала Сальського про створення Товариства вояків Армії УНР.
16 жовтня — прибув до Парижа.
1925 р.
5 квітня — лист до Голови Ради Міністрів А.Лівицького про полагодження справ Державного Центру на випадок своєї смерті.
21 серпня — до Парижа переїхали дружина і донька Петлюри. Поселилися в Латинському кварталі, біля Сорбонни, по вулиці Тенар.
5 жовтня — лист до Є. Бачинського щодо організації друкованого органу і з запрошенням до співпраці.
15 жовтня — вийшло перше число тижневика «Тризуб».
1926 р.
Січень — створено організацію «Прометей», в основу діяльності якої була покладена ідея об’єднання всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією.
18 квітня — у «Тризубі» друкує статтю «Ловці душ», що була відповіддю на промову Чубаря з нападками на уряд УНР.
23 травня — бере участь у Третьому з’їзді Союзу Українських Емігрантських Організацій у Парижі.
25 травня — С. Петлюру вбито.

< Попередня		Наступна >

0.2639