СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ ПЕТЛЮРА

Симон В. Петлюра народився 10-го травня 1879-го року на Полтавщині в козацькій сім’ї, також багато родичів Симона були духовного стану. Навчався молодий юнак в церковній школі передмістя Полтави, а потім у Полтавській семінарії. Симон був активним на полі змагань визволення України. Симон Петлюра редагував видання “Вільна Україна”, “Рада”, “Слово”, “Украинсая Жизнь” і “Тризуб”, де він висвітлював своїм читачам долю і мету свого народу. Увесь час Симон Петлюра дописує статті в різних українських часописах та журналах. На Всеукраїнському Військовому З’їзді в Києві 22-го травня 1917-го року обирають Симона Петлюру головою Українського Військового Генерального Комітету. Симон Петлюра керував бойовими операціями для звільнення Києва від комуністів і 1-го березня 1918-го року зайняв Київ. З вибухом повстання проти уряду гетьмана Павла Скоропадського Петлюру обрано до складу Директорії Української Народньої Республіки і одночасно Симон Петлюра очолив Українську Армію як Головний Отаман, а після від’їзду за кордон Володимира Виниченка, Симон Петлюра став Головою Директорії і всю свою енергію направив на організацію української армії. В нерівній боротьбі з білими і червоним силами Імперіалістичної Москви Петлюра був змушений залишити свою рідну Батьквіщину. Але і за межами України не припиняв боротьби за незалежність України. Невтомна політична діяльність Головного Отамана Симона Петлюри призвела до того, що Червона Москва видала на нього смертний вирок. 25-го травня 1926 року на вулиці Расін в Парижі – московський агент – Шломо Шварцбарт вистрілив сім куль у тіло невмирущого Сина Української Нації. Впало тіло Сина Української Нації, але пам’ять про Нього живе і житиме поміж нами віками.
В цю болючу 80-у річницю упокоєння бл. п. СИМОНА ВИСИЛЬОВИЧА ПЕТЛЮРИ ми схиляємо наші голови перед світлою пам’яттю найбільшої жертви — власного життя для волі українського народу. Вічна Йому пам’ять! Прот. Віктор Полярний