ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ДАТ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ

Народився 23 (10 ст. ст.) травня 1879 р. у м.Полтаві (на вулиці Загородній, будинок 20).

1888 – 1895 – навчається у початковій церковнопарафіяльній школі.

1895 – 1901 – навчається у Полтавській духовній семінарії.

Улітку 1901 – бере участь у Всеукраїнському студентському з’їзді.

1902 – розпочав журналістську діяльність. У львівському Літературному Науковому Віснику, що редагувався М. Грушевським, вийшла його перша публіцистична праця, присвячена стану народної освіти на Полтавщині.

Восени 1902 – виїхав на Кубань, дає приватні уроки у Катеринодарі, працює в археографічній експедиції члена-кореспондента Російської АН Ф. Щербини, організував у Катеринодарі осередок РУП – Чорноморську вільну громаду.

Грудень 1903 – перший арешт за революційну діяльність.

Березень 1904 – повернувся в Україну, перебуває у Києві.

Восени 1904 – емігрував до Львова, де працює співредактором рупівських часописів “Селянин” і “Праця”, встановлює контакти з І. Франком, М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Ганкевичем.

Жовтень 1905 – повернувся до Києва.

Грудень 1905 – бере участь у ІІ з’їзді РУП, обраний членом ЦК УСДРП.

27 січня 1906* – за направленням ЦК УСДРП виїхав до Петербурга, де редагує місячник “Вільна Україна”.

Улітку 1906 – повертається до Києва, працює секретарем газети “Рада”, згодом у часопису “Україна”.

Травень 1907 – працює у редколегії газети “Слово”, від вересня – редактор.

Восени 1908 – переїхав до Петербурга, де працює бухгалтером у транспортному товаристві, співпрацює з журналами “Мир” та “Образование”.

1911 – переїхав до Москви, одружився з Ольгою Більською, працює бухгалтером у страховій компанії.

25 жовтня 1911 – народилася донька Леся (у Києві).

1912 – 1914 – редактор журналу “Украинская жизнь”.

Початок 1916 – добровільно вступив на службу до Всеросійського Союзу Земств, перебуває на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З’їзду, Голови Контрольної Колегії Земського Союзу на Західному фронті.

1917 р.

Квітень – виступає ініціатором і організатором проведення у Мінську Українського з’їзду Західного фронту, обраний головою української фронтової ради.
4-5 квітня – бере участь у роботі конференції УСДРП, обраний членом Центрального комітету УСДРП та редколегії центрального органу УСДРП – “Робітнича газета”.
6-8 квітня – бере участь у роботі Національного конгресу.
5-8 травня – бере участь у 1-му Всеукраїнському військовому з’їзді, обраний головою УГВК.
9 травня – вперше бере участь у роботі Центральної Ради.
5-10 червня – бере участь у 2-му Всеукраїнському військовому з’їзді. Вдруге обраний головою УГВК.
15 червня – обраний до складу Генерального Секретаріату.
21 червня – у складі делегації Центральної Ради проводить переговори з полуботківцями.
22 червня – доповідав на засіданні Центральної Ради про інцидент з полком ім. Гетьмана Полуботка.
28-30 червня – у складі комісії Центральної Ради веде переговори з делегацією Тимчасового уряду (Керенський, Церетелі, Терещенко, Некрасов).
4 липня – виступає на нараді представників усіх частин Київського гарнізону з приводу виступу полуботківців.
8 липня – Генеральний Секретаріат доручив С.Петлюрі ведення справ з полуботківцями.
10 липня – на засіданні Комітету Центральної Ради вносить резолюцію з пропозицією припинити відправку полку імені Богдана Хмельницького на фронт, вивести з Києва кирасирів і донських козаків, негайно українізувати весь гарнізон Києва.
16 липня – провів переговори у Ставці Верховного Головнокомандувача щодо українізації в армії.
17 липня – на засіданні Генерального Секретаріату звітував про переговори з Брусиловим.
30 липня – подав на розгляд воєнного міністра вимоги: реорганізувати армію в Україні на основах національно-територіального принципу.
6 серпня – виступав на засіданні Центральної Ради з питань українізації війська.
28 серпня – на засіданні Малої Ради запропонував надіслати телеграму військам не підкорятися наказам генерала Корнілова.
31 серпня – написав таємного листа до Генерального Секретаріату, в якому запропонував створити “Краєвий комітет оборони нового ладу при Генеральному Секретаріаті Центральної Ради”.
4 вересня – доповідав у справі створення Комітету на засіданні Генерального Секретаріату.
8 вересня – робить доповідь на засіданні Генерального Секретаріату про проблеми формування Вільного козацтва.
13 вересня – очолює делегацію УГВК на переговорах у Ставці Верховного Головнокомандувача М. Духоніна з проблем українізації війська.
22 вересня – виступив на засіданні Генерального Секретаріату із законопроектом про Вільне козацтво.
4-10 жовтня – бере участь у роботі військового з’їзду Південно-Західного фронту у Бердичеві, виступає з закликом створення боєздатної національної армії.
13 жовтня – звернувся з листом до Тимчасового уряду з вимогою надати йому необмежену владу у зв’язку із ускладненнями і труднощами на фронті.
20 жовтня – виступає перед делегатами 3-го Всеукраїнського військового з’їзду.
25 жовтня – на екстреному засіданні Малої Ради подав відомості з телеграфу про більшовицький переворот у Петрограді; виступив із закликом до делегатів 3-го військового з’їзду організуватися в полк для захисту Центральної Ради.
31 жовтня – постановою Центральної Ради офіційно призначається Генеральним секретарем з військових справ; віддав наказ українським військам зайняти всі найважливіші урядові об’єкти Києва.
2 листопада – розіслав у війська телеграму про те, що його поставлено на чолі військової влади України.
6 листопада – направив делегацію Генерального Секретаріату у складі О. Лотоцького і Д. Дорошенка до Ставки Верховного Головнокомандування, яка уклала угоду про створення Українського фронту.
7 листопада – віддав наказ про створення Українського фронту.
10 листопада – започатковано Український Генеральний Штаб.
У ніч з 29 на 30 листопада – під керівництвом С. Петлюри унеможливлено більшовицьке повстання у Києві акцією повного роззброєння десятитисячного збільшовиченого вояцтва і арешту більшовицьких ватажків.
3 грудня – за дорученням Петлюри генерал П. Скоропадський провів операцію для знешкодження ВРК Південно-Західного фронту у Бердичеві.
5 грудня – виступив з повідомленням про ультиматум РНК на 1-му Всеукраїнському з’їзді Рад.
10 грудня – віддав наказ про надання відпустки за місцем проживання воякам усіх запасних і тилових частин, що були призвані не з України.
12 грудня – на засіданні Генерального Секретаріату відстоює принципову позицію щодо пропуску козаків на Дон.
15 грудня – на засіданні Генерального Секретаріату наполягав остаточно визначитися, “чи воюємо ми, чи ні”, доводив, що необхідно взяти Харків, як “оплот більшовизму в Україні”.
17 грудня – на засіданні соціал-демократичної фракції Центральної Ради гострій критиці піддана діяльність Петлюри, причиною чого стало самочинне затвердження ним “Статуту Української Народної Армії”.
18 грудня – подає у відставку з поста Генерального секретаря з військових справ.

1918 р.

4 січня – на засіданні Ради Народних Міністрів слухали письмову пропозицію Петлюри організувати Гайдамацький кіш чисельністю 3 тис. осіб.
12 січня – українське командування направило Гайдамацький кіш Слобідської України під Полтаву, де Кіш отримав перше бойове хрещення.
16 січня – згідно з наказом командування Петлюра із штабом і частиною Гайдамацького коша прибув у район Крут, на станцію Бобрик.
19 січня – прибув з Гайдамацьким кошем до Києва.
21 січня – керує штурмом “Арсеналу”.
22 січня – безпосередньо керує боєм за центр міста і за вокзал.
23-26 січня – керує обороною центральної частини міста.
27 січня – удосвіта, залишивши Київ, з Гайдамацьким кошем відступив у район с.Ігнатівки (Ірпінь), де Кіш реорганізовано в Гайдамацький курінь.
31 січня – На чолі Гайдамацького куреня разом з куренем Січових Стрільців зайняли Коростень.
12 лютого – бій Гайдамацького куреня разом з Запорізькою бригадою за Бердичів.
13 лютого – Гайдамацький курінь зайняв ст. Ірпінь.
15 лютого – бій з більшовиками на р. Ірпінь, біля колонії Северинівка під Бучею.
1 березня – на чолі Гайдамацького куреня вступив до Києва.
3 березня – наказом по військовому міністерству звільнений з посади командира Гайдамацького куреня.
Квітень – на губернському земському з’їзді Київщини обрано головою Київської Народної Земської Управи, а на з’їзді представників земств України обирають головою Всеукраїнської Спілки Земств.
28 травня – направив лист до німецького посла у Києві барона Мумма з вимогою зупинити вакханалію арештів німецькими офіцерами і солдатами ні в чому невинних громадян.
16 червня – від імені Всеукраїнського Земського з’їзду направив Скоропадському меморандум із засудженням діяльності його уряду.
27 липня – після виступу на зборах Сільськогосподарського товариства з вимогою ліквідації поміщицького землеволодіння і повернення землі селянам заарештований гетьманською владою.
12 листопада – звільнений із в’язниці.
13 листопада – виїхав у Білу Церкву до Січових Стрільців, де згодом узяв участь у протигетьманському повстанні.
14 листопада – на таємній нараді уповноважених представників від партій і організацій-членів УНС, а також представників війська було сформовано Директорію – орган політичного керівництва на період повстання проти Гетьманату, членом якої обрано Петлюру (заочно).
15 листопада – за своїм підписом як Головного Отамана Військ УНР та підписом начальника штабу республіканських військ О. Осецького видав лист-Універсал до українського народу, в якому закликав до боротьби за волю України.
17 листопада – в складі Директорії переїхав із Білої Церкви до Фастова.
18 листопада – на станції Калинівка приймає звіт А. Мельника про результати Мотовилівського бою.
11 грудня – на переговорах у Козятині з делегацією вищого німецького командування підписав домовленість про негайну евакуацію німецького війська з території Української Народної Республіки.
19 грудня – у складі Директорії прибув до Києва.

1919 р.

16 січня – бере участь у Державній нараді Директорії, уряду, представників політичних партій та війська, яка відбулася у Києві.
23-28 січня – бере участь у роботі і виголошує промову на Трудовому Конгресі України.
11 лютого – звернувся до ЦК УСДРП з листом про тимчасовий вихід із УСДРП.
27 лютого – у Ходорові зустрівся з представниками місії генерала Бертелемі, що прибули на переговори про лінію розмежування УГА і польської армії.
6 квітня – у Рівному скликав Державну нараду з наміром досягти компромісного рішення між урядом і опозицією.
9 травня – обраний Головою Директорії.
11 червня – прибув до Кам’янця-Подільського як тимчасової столиці УНР.
17 липня – у Кам’янці-Подільському зустрічався з делегацією єврейського населення з приводу погромів.
20 липня – бере участь у спільному засіданні проводів УНР і ЗОУНР у міському театрі Кам’янця-Подільського.
27 серпня – підписав відозву Головного Отамана “Проти погромів”.
30 серпня – перебуває з військом на підступах до Києва, на бойовій лінії Пост-Волинський – Червоний Трактир.
31 серпня – присутній на параді залоги Кам’янця-Подільського з нагоди вступу українського війська до Києва.
24 вересня – бере участь у нараді Директорії, Диктатури і обох урядів у Кам’янці-Подільському, що ухвалила декларацію про боротьбу з денікінцями.
25 жовтня – бере участь у Державній нараді в Кам’янці-Подільському за участю Директорії, обох урядів, представників Буковинської Національної Ради та представників партій, спілок, земств, кооперативних організацій.
4 листопада – виступає на нараді у Жмеринці за участю Директорії, Диктатури, Уряду, Військового міністерства, командирів груп і корпусів, скликаній для з’ясування ситуації, накреслення шляхів подальших військових акцій і політичної роботи.
6 листопада – дав дозвіл послати спільну делегацію представників обох армій до Денікіна.
9 листопада – у Кам’янці-Подільському скликав спільне засідання Директорії і уряду для обговорення питання про зраду галичан.
15 листопада – відбулося останнє засідання Директорії, на якому, у зв’язку з від’їздом членів Директорії Швеця і Макаренка за кордон, верховне керування справами Республіки покладалося на Голову Директорії.
23 листопада – Петлюра приймає рішення про добровільність участі у подальшому поході.
26 листопада – виступає на військовій нараді у Старокостянтинові з закликом не втрачати духу, продовжувати боротьбу, реорганізувавши армію і задовольнивши її пекучі проблеми.
4 грудня – нарада у Чорториї за участю членів уряду, штабних чинів і командуючих дивізіями, яка прийняла рішення про необхідність від’їзду Петлюри за кордон.
5 грудня – віддає наказ про перехід армії у Зимовий похід.
6 грудня – виїхав до Варшави.
9 грудня – відбулася перша зустріч С. Петлюри з Ю. Пілсудським.
16 грудня – наказує відновити в місці перебування Ставки діяльність Центральних Установ УНР.

1920 р.

17 січня – направив ноту до Найвищої Ради Союзних і Сполучених держав у Парижі про допомогу Україні.
22 січня – звернувся з меморандумом до Пілсудського, в якому виклав численні факти ворожої поведінки польської військової влади, терору, грабіжництва і насильства польської адміністрації та польських вояків на українських землях.
15 березня – віддав наказ Військовому міністру В. Сальському особисто виїхати до Кам’янця-Подільського для формування частин.
26 березня – провів військову нараду, яка розглянула структуру Армії УНР і ухвалила створити Вищу Військову Раду.
10 квітня – здійснив огляд особового складу 6-ї Січової Стрілецької дивізії у Бердичеві.
17 квітня – затвердив штати Військового міністерства.
19 квітня – звернувся з відозвою до українського народу, в якій роз’яснювалася суть нового етапу боротьби у зв’язку з українсько-польським договором.
21 квітня – підписано українсько-польську політичну конвенцію про співпрацю між УНР та Польщею.
24 квітня – підписано військову конвенцію з Польщею про надання військової та економічної допомоги УНР у спільній війні з Радянською Росією.
25 квітня – згідно з військовою конвенцією розпочався спільний похід українських та польських військ на схід проти більшовиків.
5 травня – відбулася зустріч Петлюри з Пілсудським на вокзалі у Бердичеві.
6 травня – в районі м. Ямполя вітав армію Зимового походу, що перейшла на звільнену українську територію.
7 травня – союзницькі війська здобули Київ.
16-17 травня – зустріч Петлюри з Пілсудським у Вінниці.
24 травня – уряд і Петлюра урочисто в’їхали до Києва. На Софіївському майдані відбувся парад українських і польських військ за участю 6-ї Стрілецької дивізії, який приймали С. Петлюра та генерал Ридз-Смігли.
27 травня – доручив В. Прокоповичу сформувати новий склад уряду.
10 червня – уряд УНР залишив Київ.
8 липня – звернення С. Петлюри “До населення Поділля” про перебрання від поляків військової та цивільної влади на Поділлі.
13 липня – підписав відозву “До українського населення Галичини”, в якій він закликав добровольців поповнювати Армію УНР.
14 липня – у листі до Ю. Пілсудського висловився проти намірів польської сторони вести мирні переговори з більшовиками.
Серпень – бойові дії Армії УНР по лінії Дністра.
8 вересня – направив телеграму-подяку командиру Окремої кінної дивізії полковнику І. Омеляновичу-Павленкові, всім командирам полків, усім старшинам та козакам, йому підлеглим, за успішні акції проти ворога.
15 вересня – звернувся з телеграмою військам з нагоди переходу в наступ.
27 вересня – підписав наказ про організацію повстання на Правобережній Україні.
9 жовтня – створив тимчасову комісію для ведення мирних переговорів у Ризі. Але на переговори представників УНР не допустили.
10 жовтня – українські війська звільнили Коростень і Жмеринку.
12 жовтня – між Польщею і Радянською Росією у Ризі було підписано прелімінарний мир, згідно з яким 18 жовтня на всьому фронті припинялися бойові дії.
18 жовтня – направив Пілсудському телеграму з запевненням, що Українська армія, виконуючи волю народу, буде боротися до кінця.
20 жовтня – надіслав урядові Польщі ноту, в якій заявляв, що укладення договору з Радянською Україною є порушенням договору від 21 квітня 1920 р.
24 жовтня – звільнено Вінницю. Українські війська вийшли на лінію Яруга – Шаргород – Бар – Деражня – Летичів – Літин.
8 листопада – державна нарада в Ялтушкові ухвалила рішення про підготовку наступу на 11 листопада.
10-21 листопада – безперервні бої Армії УНР з більшовицькими військами.
12 листопада – затвердив ухвалені Радою Народних Міністрів закони “Про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці”, “Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки” та “Закон про вище військове управління УНР”.
18 листопада – на засіданні Ради Народних Міністрів за участю С. Петлюри у волинському містечку Фрідріхівці прийнято рішення про перехід Армії і уряду УНР на територію Польщі.
19 листопада – віддав розпорядження про евакуацію всіх установ і державного майна на територію Польщі.
21 листопада – в районі Підволочиська спостерігає за останнім боєм і відступом Армії УНР за Збруч.
23 листопада – наказав Військовому міністрові жодної частини, підлеглої Військовому міністерству, не розпускати.

1921 р.

9 січня – підписав закон про Раду Республіки як тимчасовий орган народної влади, якому належить повнота влади на час перебування Правительства Української Народної Республіки поза межами Республіки.
21 січня – на засіданні Ради Народних Міністрів у Тарнові за участю уряду УНР, представників вищого командного складу армії і Генерального Штабу порушив питання про необхідність всебічної роботи Уряду у справі організації повстання в Україні проти московської окупаційної влади і створення для цього Партизансько-Повстанського Штабу.
3 лютого – виступає на відкритті першої сесії Ради Республіки.
10 лютого – затвердив Вищу Військову Раду.
12 березня – підписав звернення “До населення України” з закликом готуватися до повстання.
27 травня – затвердив у новій редакції “Закон про вище військове управління в УНР”.
5 серпня – підписав накази про відставку уряду В. Прокоповича і про призначення П. Пилипчука Головою Ради Міністрів і міністром фінансів УНР.
13 жовтня – віддав наказ про реорганізацію армії до потреб розгортання на випадок повстання.
25 жовтня – лист-наказ Ю.Тютюннику з нагоди початку Другого Зимового походу.
Листопад – переїхав з Тарнова до Варшави.
2-4 грудня – провів нараду за участю Військового міністра, Начальника Генштабу, Генерального Інспектора, Начальника Військово-Ліквідаційної комісії і деяких командирів дивізій, на якій було обговорено завдання, що стоять перед Державним осередком, і практичні шляхи їх вирішення.
5 грудня – лист до прем’єр-міністра “Про чергові завдання боротьби проти окупаційної влади на Україні”.
24 грудня – лист до уряду УНР щодо самозваної “віденської Директорії”.
30 грудня – у листі до Начальника Генерального Штабу виклав засадничі положення стратегії подальшої боротьби.

1922 р.

14 січня – призначив А. Лівицького Головою Ради Народних Міністрів і міністром юстиції УНР.
10 травня – лист прем’єр-міністрові УНР у зв’язку з проведенням Генуезької конференції.
15 травня – наказом Головного Отамана командиром повстанських сил на Правобережній Україні призначено отамана Орла (Я. Гальчевського).
22 травня – лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про заходи для протистояння амністії інтернованих вояків, що оголошувалась радянськими органами.
24 травня – на посаду Військового міністра затверджено Генштабу генерал-поручника М. Юнаківа.
26 травня – лист прем’єр-міністрові УНР про організацію допомоги голодуючим в Україні.
9 червня – лист до Військового міністра УНР про план відродження оборонної промисловості України.
13 липня – затвердив скорочений штат Військового міністерства.
23 вересня – лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про культурно-просвітню та виховну роботу в армії.

1923 р.

7 січня – затвердив постанову Ради Народних Міністрів “Про заклик на дійсну військову службу для поповнення армії старшин і військових урядовців запасу армії та флоту й народного резерву і козаків запасу армії і флоту”.
15 січня – у листі до Військового міністра наполягає зберегти військову організацію.
10 березня – лист до генерал-інспектора Армії УНР, Воєнміна, Начальника Генерального штабу щодо запобіжних заходів у зв’язку з виїздом вояків до Франції.
18 травня – лист до заступника Голови Ради Міністрів УНР про переїзд уряду УНР з Тарнова.
20 травня – лист міністру закордонних справ УНР з приводу Ноти Раковського англійському урядові.
31 грудня – разом з В. Прокоповичем, тодішнім прем’єр-міністром уряду УНР, виїхав із Польщі.

1924 р.

1 січня – у Відні зустрівся з П. Чижевським та Є. Чикаленком.
2 січня – 23 травня – перебуває в Будапешті.
23 травня – у Берні по дорозі на Цюріх гостював у Л. Курбаса.
24 травня – 7 серпня – прибув до Цюріха, мешкає у готелі “Сімплон” на Шюценгасе.
8 серпня – 15 жовтня – перебуває в Женеві. Мешкає у пансіоні на rue Candole.
9 вересня – лист до В.Кедровського щодо організації наукового з’їзду українських емігрантів-учених.
25 вересня – лист до генерала Сальського про створення Товариства вояків Армії УНР.
16 жовтня – прибув до Парижа.

1925 р.

5 квітня – лист до Голови Ради Міністрів А.Лівицького про полагодження справ Державного Центру на випадок своєї смерті.
21 серпня – до Парижа переїхали дружина і донька Петлюри. Поселилися в Латинському кварталі, біля Сорбонни, по вулиці Тенар.
5 жовтня – лист до Є. Бачинського щодо організації друкованого органу і з запрошенням до співпраці.
15 жовтня – вийшло перше число тижневика “Тризуб”.

1926 р.

Січень – створено організацію “Прометей”, в основу діяльності якої була покладена ідея об’єднання всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією.
18 квітня – у “Тризубі” друкує статтю “Ловці душ”, що була відповіддю на промову Чубаря з нападками на уряд УНР.
23 травня – бере участь у Третьому з’їзді Союзу Українських Емігрантських Організацій у Парижі.
25 травня – С. Петлюру вбито.

* Тут і далі дати до 16 лютого 1918 р. подано за старим стилем.