Один з провідних діячів української національно–демократичної революції. Державний і політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил — головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого1919 р.— 10 листопада1920 р.).
Місце народження – передмістя Полтави.
1895–1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії. З 1900 р.— член Революційної Української Партії (РУП, 1905 року реорганізована в Українську Соціал-Демократичну Робітничу Партію). Працював учителем, архівістом, був членом Чорноморської Вільної Громади РУП у Катеринодарі. Виступав проти об’єднання з РСДРП. Редагував у Петербурзі партійний орган «Вільна Україна». Був секретарем київського щоденника «Рада», співредактором легального соціал-демократичного часопису «Слово», редактором російськомовного журналу «Украинская Жизнь» (Москва), працівником Союзу земств і міст, головою Українського Військового Комітету Західного фронту, був членом Української Центральної Ради, головою Українського Військового Генерального Комітету, генеральним секретарем військових справ. 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяв участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. Очолював Київське губерніальне земство і Всеукраїнський союз земств. За антигетьманський маніфест Всеукраїнського союзу земств був заарештований. 1918 р. обраний до складу Директорії УНР. 1918 р.— Головний Отаман Армії Української Народної Республіки. Голова Директорії УНР. За його ініціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. З листопада 1920 р. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі (Тарнув, Ченстохова, Варшава). Організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР. Похований С. В. Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі.
http://www.greatukrainians.com.ua/country/ukraine/73.html
Ремонт приборной панели Vito Mercedes